ПОНЯТТЯ ПОЗИКА-ссуда

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (Пока оценок нет)
Зміст статті

    Але будь-які економічні відносини припускають і предмет цих відносин. Таким предметом кредитних відносин (або позички) є позика, тобто сукупність грошових або товарно-матеріальних коштів, що передаються на певних умовах іншій особі. Саме тому, що поняття «позика» позначає предмет угоди, а не її умови, не можна сказати, що що-небудь придбано або надано «в позику» – надана сама позика (грошова або товарно-матеріальна).

    Таким чином, позика – це грошові або товарно-матеріальні кошти, що надаються на умовах кредиту або позички.

    Надання позичок мало місце ще в період розпаду первіснообщинного ладу. У той час переважали позички у вигляді матеріальних цінностей, оскільки грошове господарство ще було не розвинене. У II тисячолітті до н.е. були широко відомі численні види натуральних позик із сплатою відсотків натурою – худобою, зерном і т.п. Проте надалі натуральні позики стали поступово витіснятися грошовими, супроводжуваними грошовою формою відсотка.

    Основним джерелом грошових позик є позичковий капітал. Розглянемо, що він собою являє і звідки виникає.

    Згідно з економічною теорією капітал (тобто вартість, що приносить додаткову вартість) може бути промисловим, торговим та позиковим.

    Промисловий капітал спочатку має форму грошового, потім – продуктивного і потім – товарного капіталу. Після того як вироблені товари (послуги) реалізовані, промисловий капітал повертається в початкову форму – грошову, тобто завершує свій кругообіг.

    Торговий капітал, на відміну від промислового, приймає тільки дві форми – грошову і товарну. Його кругообіг виражається формулою Д – Т – Д ‘

    Однак у процесі кругообігу промислового і торгового капіталів певна частина грошового капіталу тимчасово вивільняється, оскільки:

    після продажу товарів (послуг) зношена частина основних засобів (будівель, устаткування, машин), укладена в ціні товарів, осідає у вигляді амортизаційних фондів, тобто виключається з обігу промислового капіталу до тих пір, поки не настане термін їх оновлення;
    між продажем готових товарів (послуг) та закупівлею сировини і матеріалів для виробництва нових товарів (або просто закупівлею нових товарів, якщо мова йде про торговельній сфері), як правило, проходить якийсь час, і, таким чином, частину виручки від реалізації тимчасово задіюється ;
    між моментом реалізації товарів (послуг) та моментом виплати заробітної плати існує часовий розрив;
    з’являється необхідність накопичення частини прибутку для подальшого розширення виробництва.

    В результаті цих об’єктивних причин частина промислового і торгового капіталів (у грошовій формі) неминуче залишається тимчасово вільною. При цьому виникає протиріччя між «бездіяльно» лежачими грошовими капіталами і природою капіталу як вартості, що знаходиться в безперервному русі і приносить додаткову вартість. Це протиріччя якраз і дозволяється виникненням позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, наданого в тимчасове користування іншому господарюючому об’єкту.

    Позичковий капітал існує в одній і тій же грошовій формі, його кругообіг зводиться до формули Д – Д ‘.

    Величина Д ‘означає, що необхідно не просто повернути чужий грошовий капітал, але і заплатити певну ціну за його тимчасове використання. Цю ціну називають позичковим відсотком.

    оборот тимчасово наданих коштів у промисловості або торгівлі, господарюючий суб’єкт ділиться з власником позичкового капіталу частиною отриманої при цьому прибутку. Саме те, що позичковий відсоток, як правило (при продуктивному використанні кредиту), є частиною прибутку, отриманого в промисловій або торговельній сфері, прояснює формулу кругообігу позичкового капіталу Д – Д ‘. Позичковий відсоток усуває видимість того, що гроші мають чудовою здатністю до самозростання незалежно від процесу виробництва і реалізації товарів.

    Позичковий відсоток служить стимулом використання наданих коштів з максимальною ефективністю, оскільки в іншому випадку він може поглинути весь отриманий прибуток або навіть перевищити її.

    Позичковий капітал у широкому розумінні включає в себе не тільки тимчасово вивільнену частину промислового і торгового капіталів, але також заощадження населення і грошові ресурси державного бюджету, що передаються кому-небудь у тимчасове користування на поворотній основі. Позичковий капітал у широкому сенсі називають також позиковим фондом країни.

    Рух позичкового фонду від його власників до позичальників може відбуватися безпосередньо, тобто шляхом надання позичальникам грошових позичок, оформлених або договором позички, або фінансовим векселем, або купівлею облігацій позичальника, але може здійснюватися і через посередників в особі банків.

    Передача грошових коштів позичальникам через банки є двоєдиний процес руху позичкового фонду. Спочатку банк отримує позику від вкладників, яким виплачує позичковий відсоток (відсоток по вкладах), потім він надає кредити позичальникам, з яких стягує позичковий відсоток (відсоток за кредитами). Зрозуміло, сума відсотків, отримана банком від позичальників, перевищує суму відсотків, сплачену ним вкладникам. Різниця між отриманими і виплаченими сумами відсотків є доходом банку. Таким чином, крім раніше наведеного визначення, кредит почасти можна охарактеризувати і як одну з форм руху позичкового фонду.

    admin

    Експерт з видачі грошей у борг